Щодо добровільного виходу учасника з товариства

Як правильно належить вийти учаснику зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю з двома засновниками? При цьому учасники мають рівну кількість голосів у товаристві.  Добровільний вихід учасника супроводжується відмовою від свого права на отримання частки прибутку, отриманого в даному році товариством, та своєї власної частки в статутному капіталі. Товариство зареєстровано за адресою учасника, який має намір вийти, фактична адреса (місцезнаходження) товариства цьому ж учаснику є не відома. Інший учасник виконує обов’язки директора товариства.

Вихід учасника з товариства – безумовне волевиявлення, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. Його не можуть обмежувати ні статутні документи, ні рішення органів товариства, ні зобов'язання перед товариством, ні інші обставини. Статтями 116 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та 10 Закону України «Про господарські товариства» (далі – Закон про товариства) встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до статей 148 ЦКУ та 88 Господарського кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Порядок виходу учасника з товариства

Вихід учасника з товариства здійснюється на підставі заяви. Якщо учасником є фізична особа, заява має бути нотаріально посвідчена. Зміст заяви законодавство не визначає. Вбачається, що правильним є формулювання такого змісту: “...повідомляю про свій вихід з числа учасників...”. В заяві може відображатися й інша інформація. Наприклад, якщо учасник відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” не бажає отримати внесок у натуральній формі, він має зазначити про це в заяві.

Якщо учасник, який виходить з товариства, відмовляється від свого права на отримання частки, тоді це обов’язково зазначається в заяві. Відмова учасника від частки є підставою для залишення її в розпорядженні товариства або ж розподілу серед інших учасників або третіх осіб. У даному випадку, коли фактична адреса (місцезнаходження) товариства не відома, заява про вихід може бути направлена іншому учаснику товариства, який є директором товариства на його домашню адресу.

   Вихід з товариства призводить до зміни складу учасників. Згідно зі статтею 58 Закону про товариства та частиною першою статті 145 ЦКУ вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори товариства. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Заява  подається на розгляд інших учасників ТОВ через виконавчий орган товариства, який повинен скликати загальні збори учасників. В п. 1 ст. 61 Закону про товариства визначається, що збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документів, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому.

Учасники товариства, що володіють у сукупності більше як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових  загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, учасники вправі самі скликати збори учасників. Виходячи з самої ситуації, в якій два учасника володіють по 50 % статутного капіталу, слід зазначити, що відповідно до статті 60 Закону про товариства загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Виконавчий орган, отримавши заяву від учасника, має скликати позачергові збори, до порядку денного яких внести питання щодо розгляду заяви учасника про вихід без виплати належної йому частки та затвердження змін до установчих документів.

      Учасник не вправі скликати сам загальні збори учасників і вирішувати питання, що стосуються виходу учасника, тому що виконавчий орган товариства очолює директор, в особі якого виступає один з засновників товариства, що володіє 50% статутного капіталу. Ст. 63 Закону про товариства розкриває наступний зміст - контроль за діяльністю  директора товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

      Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення має бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Далі загальними зборами учасників приймається рішення про вихід учасника з товариства та про внесення змін до установчих документів.

Добровільний вихід учасника з товариства показаний нижче  в табличному варіанті.

Порядок добровільного виходу учасника з товариства.

    Відповідно до ст. 7 Закону Про товариства товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Якщо учасник, який виявив бажання припинити корпоративні правовідносини з товариством, протягом тривалого періоду фактично залишається його учасником, внаслідок того, що збори учасників  в термін 25 днів (згідно п.4 ст. 61 Закону про товариства) не скликаються, то можна рекомендувати учаснику в судовому порядку вимагати від товариства внесення до установчих документів змін, пов'язаних з його виходом з товариства. Адже, невиконання одним із учасників товариства своїх повноважень перед товариством порушує інтереси інших учасників, оскільки створюються перешкоди в реалізації їх корпоративних прав.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам. Крім того, право на звернення до суду для поновлення своїх прав фактично є універсальним згідно із ст. 124 Конституції України. Розгляд спорів, пов’язаних із виходом з товариства, найчастіше стосується правильності і своєчасності розрахунків з учасником.        

Особа, чиї права порушені бездіяльністю органу управління юридичної особи, може звернутися до господарського суду з позовом до юридичної особи, вимагаючи у судовому порядку зобов’язати цю особу вчинити певні дії. Тому, у випадку бажання учасника вийти із товариства з обмеженою відповідальністю, до виходу варто ретельно підготуватися.

Підтверджуючими доказами забезпечення позову в суді учасника, який бажає вийти  з товариства, можуть служити:

·      зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції заява про вихід учасника з   товариства;

·      повідомлення про вручення рекомендованого листа з описом відправлення;

·      копія поштового повідомлення про отримання посадовою особою (директором) листа з копією заяви учасника про вихід з товариства. З підписом посадової особи (директором) та вказаною датою отримання;

·      копія витягу з Єдиного державного реєстру (при наявності такого);

·     копія інформаційного листа державному реєстратору з повідомленням.

Інформаційний лист має на меті забезпечення і позову в суді і повідомлення Єдиного державного реєстру, що інформацію, яка міститься в реєстрі по даному товариству вважати не достовірною. У листі необхідно вказати повну назву товариства, код ЄДРПОУ та місцезнаходження товариства. Нагадаємо, що державний реєстратор у своїй роботі повинен керуватися нормами Конституції України та іншими законодавчими актами, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб  - підприємців" (далі - Закон про реєстрацію). Тобто, на підставі такого листа без певного пакету документів державна реєстрація змін не буде проведена. Але вже в наступних змінах, які матиме на меті, в подальшому провести виконавчий орган (крім виходу учасника з товариства), за наявності такого листа, державний реєстратор вправі відмовити.

Відповідно до ч. 7  Ст. 19 Закону про реєстрацію, юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації, протягом одного місяця зобов’язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо реєстраційна картка про підтвердження  відомостей про юридичну особу не була надана юридичною особою в установлений цією частиною строк, державний реєстратор зобов’язаний у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати, яка встановлена для юридичної особи для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв’язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, або не подання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення їй реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність  юридичної особи за її місцезнаходженням, або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

При розгляді корпоративних спорів, пов’язаних із виходом учасника із товариства, вважається за необхідне перш за все встановити факт та час звернення до товариства.

Саме з дати повідомлення товариства про вихід учасника зі складу засновників починається сплив строків, передбачених статутом та чинним законодавством. Однією з найгостріших практичних проблем розгляду спорів, пов’язаних із вибуттям учасника, є встановлення дати припинення корпоративних правовідносин, або дати, з якої учасник вважається таким, що вийшов з товариства, оскільки з цією датою пов’язаний остаточний термін повного розрахунку товариства з учасником.

Прийняття учасником рішення про вихід саме по собі не припиняє корпоративних правовідносин, оскільки це рішення ще не відоме товариству. Товариство не має можливості враховувати таке рішення у власній діяльності. Основне завдання заяви про вихід — інформування товариства про волю учасника. Якщо цього завдання не досягнуто, жодних наслідків не настає. Отже, прийняття учасником рішення про вихід саме по собі не припиняє корпоративних правовідносин.

Припинення корпоративних правовідносин намагаються пов’язати також із днем затвердження змін до установчих документів, які відображають вибуття учасника. Така позиція є хибною. Потрібно розрізняти підстави і наслідки виникнення, зміни чи припинення правовідносин між учасником і товариством. Наслідки — виділення частки, зміна складу учасників та ін. Обов’язковим наслідком є фактична зміна складу учасників, що зумовлює необхідність внесення змін до установчих документів. Закон зобов’язує товариство зробити це. Учасник, який вибув, до цього обов’язку не має жодного відношення. Він не повинен брати участі у затвердженні змін до установчих документів товариства, учасником якого він уже не є. Учасник, який вибув, позбавлений права брати участь в управлінні товариством, тому не може залежати від того, затвердить товариство зміни чи ні, і коли саме це станеться.

 Фактично не затвердження змін, пов’язаних із виходом, було б тоді формою блокування товариством рішення учасника про вихід. Згідно Закону про реєстрацію — зміни до установчих документів набирають законної сили з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього ж закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Наведені норми закону не дають підстав вважати, що незареєстровані зміни є недійсними. Таким чином, уже після здійснення юридично значимих дій, спрямованих на вихід із товариства, можливості задоволення судового позову про вихід учасника з товариства однозначно існує, хоч і вимагає більше затраченого часу. 

Пропонуємо розглянути вихід учасника з товариства за рішенням господарського суду першої інстанції.

У завершенні хотілося б відмітити, у зв’язку з тим, що відповідно до встановленого законодавством України порядку, один з учасників не має можливості вийти згідно з законом  із товариства через неявку на збори другого учасника, або у відмові скликання взагалі виконавчим органом зборів учасників, Ви  як учасник даного товариства маєте право у судовому порядку встановити факт свого виходу з товариства. Суд в свою чергу має зобов’язати виконавчий орган привести у відповідність статутні документи та здійснити державну реєстрацію змін, у зв’язку з виходом учасника з товариства, відповідно до ст. 29 Закону про реєстрацію.